Військово-патріотичний спортивний клуб
"Каскад"

Що таке рукопашний бій?

Рукопашний бій - це поєдинок з беззбройним або озброєним супротивником, а також групою супротивників без використання зброї. Ви можете атакувати і захищатися у будь-який спосіб, використовуючи як "зброю" лише своє тіло. Безумовно, якщо в ході поєдинку Ви оволоділи зброєю супротивника, то зовсім необов'язково відкидати її і продовжувати битися врукопашну. Ви можете в такій ситуації використовувати зброю нападаючого проти нього ж самого.

 

Чому варто вивчати РБ?

Рукопашний бій - ефективна бойова система, що підходить будь-якій людині, яка хоче навчитися захищати себе, володіти своїм тілом, набути упевненості в собі і мати гарну фізичну форму. Рукопашний бій – це універсальна система, що вивчає ведення бою у будь-яких умовах, з одним або декількома супротивниками, використовуючи своє тіло, зі зброєю і без. На сьогодні існує невелика кількість ефективних бойових систем, придатних для використання в реальних умовах конфліктів.

 

Що дасть мені вивчення РБ?

По-перше, впевненість у своїх можливостях. По-друге, психологічну стабільність у будь-якому конфлікті. По-третє, гарну фізичну підготовку і залучення до здорового способу життя.

Рукопашний бій дуже індивідуальний, тому кожна людина в різноманітті прийомів і способів дій на супротивника вибере те, що йому доступніше.

 

В якому віці можна починати займатися бойовими мистецтвами?

Окрему техніку бойових мистецтв і принципи рукопашного бою можна починати вивчати з 5 років, з 10 років робиться більший упор на вдосконалення технічної майстерності базових елементів. З 14 років спортсмену надається детальне викладення техніки самооборони, а з 16 років - техніка рукопашного бою та інших бойових мистецтв може вивчатися в повному об'ємі. Окрім навичок практичної самооборони, на занятті з бойових мистецтв проводиться психологічна підготовка до нестандартних ситуацій й філософське розуміння бойових мистецтв.

 

Чим корисне вивчення бойових мистецтв?

Рукопашний бій розвиває координацію, реакцію, виробляє уміння пластично рухатися і сповна володіти своїм тілом. Багато уваги на тренуваннях приділяється виробленню навички безпечного падіння на поверхні будь-якої складності, виховується упевненість у своїх силах, прищеплюються навики самоконтролю і уміння контролювати ситуацію, розвиваються відкритість і позитивне відношення до зовнішнього світу.

 

Чи небезпечно займатися бойовими мистецтвами?

Згідно статистичних досліджень бойові мистецтва знаходяться в середній позиції в порівнянні з іншими звичайним видами спорту (футбол, великий теніс та інші). Кількість травм при грамотній методиці викладання в групі людей середнього рівня здоров'я буде мінімальною. З досвіду викладання РБ серед дітей різного віку протягом 15 років не було жодного разу травмування учнів під час занять з вини тренера. При недотриманні правил безпеки та рекомендацій тренера самим учнем трапляються поодинокі випадки травмувань, проте вони, як правило, незначні. Кращий засіб профілактики травм - не допускати пропусків заняття і суворо дотримуватись вказівок тренера. Усім учням клубу в обов'язковому порядку рекомендується страховка.

 

Мені вже від 20 до 50 років. Чи не пізно мені починати?

Таке питання говорить про невпевненість людей в своїх цілях, сумніви у своїх можливостях. Кожний може сумніватися, але краще за сумніви реальні дії. Відповідь така: до сорока років я не бачу жодної перешкоди для того, щоб розпочати тренування "з нуля". Звичайно, тренер повинен у деталях дізнатися про стан здоров'я і відповідно до цього підкорегувати програму, але в клубі є досвід успішного тренування учнів і у віці понад 40 років. На даний момент у дорослій групі займаються бажаючі віком від 18 до 45 років, підлітки займаються окремо. Тому - жодних "я занадто старий для цього"!

 

Чи правда, що РБ вивчається бійцями спецпідрозділів?

Я особисто знайомий з колишніми і діючими військовослужбовцями спецпідрозділів силових структур і ЗСУ, які вивчали РБ під час термінової служби, в офіцерських училищах та в центрах підготовки. Сама історія розвитку рукопашного бою починається з застосування в таких органах і структурах. Про це описано в статті «Рукопашний бій» (Бойові мистецтва).

 

Що входить в програму навчання РБ?

Рукопашний бій - це різноманітні удари усіма частинами тіла, захоплення і кидки, больові прийоми і дія на уразливі точки. Це захист від ударів, захоплень і кидків. Ц переміщення, різноманітна акробатика і серйозна фізична підготовка, бій зі зброєю і проти озброєного супротивника, використання обстановки і підручних предметів, ведення бою проти групи і у складі групи.

 

Що потрібно, щоб почати займатися?

Спершу потрібно мати величезне бажання вивчати бойове мистецтво і визначитись, в якому напрямку ви хочете займатися. Потім взяти у тренера чи керівництва клубу бланк документу для оформлення в групу і заповнити його згідно вимог. Після оформлення документу ви приходите на тренування в спортивній формі (спортивні штани, футболка, або якщо є - то відразу кімоно). Також за вимогою тренера вам, можливо, з часом доведеться обзавестися скакалкою, боксерськими бинтами, рукавичками для рукопашного бою, формою, накладками на гомілку, паховою накладкою і капою.

Дізнатися, що це і де це можна придбати ви можете як у інструкторів, так і самостійно.

 

Чи можна займатися дівчатам?

Не лише можна, але і треба. У наш час ніхто вже не дивується жінкам -  чемпіонам з боксу,  дзюдо і навіть штанзі та сумо. Але ми не розвиваємо у жінок мускулізацію і чоловікоподібність. Для дівчат і жінок є спеціальні програми навчання самообороні та оздоровлення. Так, на базі клубу існує група «Жіноча січ», де дівчата та жінки різного віку вивчають не лише бойові мистецтва, але і отримують навики виживання в різноманітних екстремальних ситуаціях, приймають участь в «не дівчачих» заходах.

Знову ж таки важливою є мета відвідування вами тренувань. Необхідно визнати той факт, що  реальна самооборона істотно відрізняється від оздоровчих вправ.

 

Яка методика використовується при роботі з дітьми?

Методика роботи з дітьми відрізняється від методики роботи з дорослими. Дитина не спроможна сприйняти інформацію на рівні з дорослим, тому при проведенні тренувань доцільно використовувати елементи гри як провідної діяльності дитини. На заняттях відбувається певний симбіоз елементів гри та дисципліни, «дорослого» вивчення мистецтва бою. Учень з будь-яким рівнем підготовки проходить шлях вивчення основ бойових мистецтв від самих азів. Зрозуміло, ті учні, які мають за спиною навики, здобуті в інших спортивних секціях, швидше проходять шлях ознайомлення і переходять на наступну ступінь навчання, де вони вже отримують практичні знання і можуть приймати участь у змаганнях і інших заходах. На початковому етапі вивчення РБ доцільно основну увагу приділяти розвитку фізичних якостей дитини. В подальшому це слугуватиме хорошою основою для вивчення складнокоординаційних прийомів та прийомів, що потребують значного фізичного навантаження.

 

Чи приймаєте ви вдруге на навчання людину, яка вже колись у вас навчалась?

Дітей та підлітків перший раз до клубу приймають вільно як новачків. Старші учні беруть над ними шефство і навчають правил, що загально діють у клубі і в окремій групі певного тренера (інструктора). Вдруге повернутися до клубу, звичайно, теж можна, але за умов, якщо дитина дійсно має велике бажання, тренер вважає доцільним вдруге розпочати навчання цього учня, а колектив не має заперечень. Як правило, дитячий колектив загальним голосуванням обирає для учня, що бажає повернутися до клубу, випробування (або ж назначає випробувальний термін). Таким чином перевіряється серйозність намірів даного учня. Якщо він погоджується і проходить випробування (випробувальний термін), його вітають і приймають до групи вдруге, але як новачка. І вже від його наполегливості, особистої ініціативності залежатиме, як швидко він наблизиться до того рівня, на якому залишив в перший раз клуб.

В дитячому колективі діє механізм самоорганізації та самоуправління. Тренер виступає в ролі направляючого і втручається лише в ті моменти, коли необхідна участь, контроль, втручання чи порада дорослого. В колективі діють принципи взаємодопомоги та взаємовідповідальності, доброзичливості, «відчуття ліктя», здорової критики та демократії. Тому прикладів, коли б діти не прийняли у свій колектив вдруге, не було.

Повернення до клубу дорослого обговорюється безпосередньо з тренером і керівництвом клубу.

 

Чи є в клубі система покарань?

Історично в кожній школі бойових мистецтв існувала система покарань та стимулювання. Ми ж використовуємо систему усвідомлення і переконання. Будь-який педагог знає, що покарання має відповідати провині та сфері, в якій її вчинили. Наприклад: вдома: зламав стілець – їж стоячи; в школі: не вивчив урок – залишайся і вчи додатково; у нас:не дотримуєшся вказівок тренера – тренуй позапланово м'язи. Але все в рамках звичайної методики тренувань.

 

Що особливого в методиці виховання дітей та підлітків в клубі «Каскад»?

Дійсно, «Каскад» - це не просто спортивна секція, клуб, де навчають дітей спорту. Це місце, де дитина має змогу розвиватися всебічно. Виховання будується на певних принципах. Ось деякі з них:

1. Максимум самостійності при максимумі відповідальності.

2. Якомога більше поваги до дитини та якомога більше вимог до неї.

3. Вимогливість до себе.

4. Любов до батьків та Батьківщини.

5. Цінування вчителів та друзів.

6. Повага до моральних законів суспільства.

7. Безперервний розвиток.

8. Проектування цілей.

9. Долання негативних звичок (лінь, невпевненість, боязкість тощо). Хоробрий не той, хто не боїться, а той, хто може свій страх подолати. Працелюбний не той, хто не лінується, а той, хто вміє свою лінь подавити. Впевнений не той, хто все знає та вміє, а той, хто над собою працює.

і т.п.

У психології існує поняття – «зона комфорту». Це межа життєвого простору, де ми відчуваємо психологічний комфорт, де відбуваються звичні для нас, передбачувані явища, де ми дозволяємо собі діяти механічно, за звичними шаблонами своїх знань та поведінки. Але це місце являє собою величезну небезпеку: ваша «зона комфорту» з часом перетворюється у зону застою, і ваш розвиток зупиняється. Вихід за межі «зони комфорту» часто викликає страх та психологічний дискомфорт, однак це єдиний шлях розвитку людини. «Каскад» висуває до своїх учнів певні вимоги, ставить високу «планку». На початковому етапі це може викликати психологічний дискомфорт та стан тривоги, бажання зупинитися та поринути у своє звичне життя. Однак коли перша ціль досягнута, відбувається переосмислення самого себе. Людина (різного віку) з подивом розуміє, що донедавна складні для неї речі стають простими та зрозумілими, і вона здатна на більше. Дорослішання та розширення зони комфорту для дитини відбувається за рахунок розвитку самостійності та незалежності. По суті, це і є відповіддю на питання «навіщо від дитини вимагати більшого».

«Якщо від людини не вимагати багато, від неї і не отримаєш багато» (А.С.Макаренко)

 

Що робити, якщо займатися бойовими мистецтвами є бажання, але є страх отримати удар?

Іноді тримати удар доводиться не тільки спортсменам, які займаються бойовими мистецтвами, але й звичайним людям у складних конфліктних ситуаціях. Тому цього не потрібно боятися, а цьому потрібно вчитися. Якщо ви прийдете до секції з бойового мистецтва, ці страхи зникнуть по мірі того, як ви будете набувати нових знань та вмінь. Окрім того, існують певні методики, як навчити «тримати удар». Вам знадобиться:

1. Особиста підготовка (щоденні тренування по набивці кінцівок, відтискання на кулаках від підлоги, біг, заняття з фізичної підготовки).

2. Напрацювання психологічної стійкості.

Вправа: один спортсмен захищається, інший (або декілька) – наносять удари. Потім міняються. Той, хто захищається:

1) звикає до підходу «супротивника» (подумки моделює різні можливості блоків, уходів, уклонів, контратак тощо);

2) тренується стримувати удар (наприклад, пресом: необхідно вчасно видихнути повітря і дещо згрупуватися. До речі, тут значення має як сила пресу, так і вчасність його «включення»);

3) вчиться бачити очі супротивника і всі його найменші рухи, а відтак – передбачати удар;

4) психологічно перестає боятися супротивника.

Усе має відбуватися під керівництвом тренера. Нічого спільного з «побиттям» одне одного, звісно, це не має. Усе в рамках звичайної методики тренувань. Трапляються поодинокі випадки, коли страх в учня не проходить. В такому випадку раджу зайнятися не бойовими мистецтвами, а іншими видами спорту, не пов'язаними з фізичним впливом збоку супротивника.

 

Чи правда, що тренування та виховний процес в «Каскаді» дуже вимогливі?

Почну з того, що існує багато методик виховання дітей, які були започатковані відомими педагогами, успішно використовуються у наш час та які є несхожими одна на одну. Існують і різні стилі виховання у сім'ї та школі. Наприклад:

1. Авторитетний (демократичний): заохочення дитячої самостійності та відповідальності, вимогливість та твердість по відношенню до дитини, справедливість та послідовність. Обов'язково враховується думка дитини, але і думка батьків (вчителя) для дитини є авторитетною.

2. Авторитарний (диктат): повне підпорядкування дитини батьківським (вчительським)вимогам. Усі рішення приймаються батьками без обговорення їх з дитиною. Свої рішення батьки не обґрунтовують і не пояснюють. Це жорсткий контроль, догани та заборони. Це відсутність самостійності. Згодом такі діти проявляють агресивність і намагаються якомога скоріше вирватися з-під батьківської опіки. І коли загроза покарань зникає, поведінка дитини може стати некерованою та антисуспільною. Психологічно слабкіші діти можуть стати несамостійними та невпевненими.

3. Гіпоопіка (ліберальний): вихованням дитини по суті ніхто не займається. Батьки (вчителі) не направляють розвиток, поведінку дітей. Діти ж не знають заборон та обмежень, не привчені до відповідальності. Через це вони майже завжди конфліктують з тими, хто висуває до них вимоги (школа, гуртки). Небезпека: такі діти легко потрапляють в асоціальні групи, адже їх дозвілля ніхто не контролює, а самоконтролю вони не навчені.

4. Гіперопіка: дитину постійно контролюють, обмежують її самостійність, прагнуть вирішувати усі проблеми замість дитини, намагаючись зробити її життя якомога простішим. Батькам, що використовують даний стиль виховання, притаманна підвищена тривожність, нав'язливі думки про те, що з їх дитиною щось трапиться або хтось вчинить «погано», «несправедливо». Наслідок: пізнє соціальне дозрівання, тривожність, безпомічність, несамостійність, завищення власної значимості.

5. Хаотичний: відсутність єдиних вимог до дитини (сьогодні щось дозволено, а завтра - ні, дивлячись з якої ноги прокинулись батьки). Наслідок: тривожність та невпевненість дитини. Така дитина вступає у доросле життя з незрілою та неадекватною самооцінкою.

Кожна сім'я має власний стиль виховання, що ґрунтується на їх уявленні про сам процес виховання, про те, якою вини хочуть бачити свою дитину. Інколи це іде в розріз зі стилем, що обирає школа чи гурток. В СК «Каскад» виховання дітей базується на першому стилі. Тому дітям, виховання яких в сім'ї відбувається інакше (особливо на базі гіпер та гіпоопіки), на початку складно сприймати вимоги та твердість тренера, приймати рішення самостійно та нести за них відповідальність. Інколи з таким стилем виховання не погоджуються і самі батьки. Будь-які вимоги до дитини (адекватні виду спорту, в який вони привели дитину) вважаються завищеними чи проявом диктату. В таких випадках раджу спробувати сили дитини в інших гуртках, секціях, що не пов'язані зі спортом. Адже виховати справжнього спортсмена, особливо в бойовому мистецтві (а не «відвідувача» спортивної секції без претензій на особливі досягнення), без вимогливості, дисципліни, без виховання в дитині відповідальності та самоконтролю неможливо. В «Каскаді» панує вимогливість та дисципліна. А те, наскільки це «дуже» чи «не дуже», залежить від того, які уявлення про виховання панують в родині. У будь-якому разі, не варто підмінювати поняття: звичної батьківської турботи та гіперопіки; демократичних стосунків та гіпоопіки, потурання; необхідної вимогливості, твердості та авторитаризму.

 

Чи правда, що в СК «Каскад» змушують хлопчиків зістригати відрощене волосся?

З одного боку, зачіска є предметом особистих вподобань, смаків, можливостей дитини та її батьків. З іншого боку, цьому питанню відводиться виховна, соціальна, психологічна ролі. Звертаючись до історії та релігії, однозначної відповіді на питання «якою має бути зачіска у чоловіка» знайти неможливо. Усе в історії залежало від культури, віросповідання, географії, соціального статусу тощо. На сьогодні відповідь на дане питання дає педагогіка та психологія. Відомо, що гендерне виховання, особливо дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, відіграє значну роль у розвитку хлопчика. Таке виховання формує у дитини правильне відношення до питання приналежності до певної статі, до ролі чоловіка та жінки, які існують у суспільстві і т.п. Батьки повинні усвідомлювати, що діти починають ідентифікувати себе з тією чи іншою статтю достатньо рано (уже в 3 роки проявляється гендерна ідентифікація індивіда). Тому наряджати 5-7 річного хлопчика, як дівчинку, робити йому дівчачі зачіски, відрощувати волосся тільки тому, що так «подобається» мамі, навряд чи потрібно. У майбутньому це може спричинити появу немалої кількості проблем. Адже у дитинстві діти дуже гостро сприймають, вбираючи як «губка», моделі поведінки, слова, вчинки, дії і т.п. Окрім того, шановні батьки, ви віддаєте хлопчика в спортивну секцію (а не в гурток вишивання хрестиком чи художньої самодіяльності), де значну роль відіграє елементарна гігієна. Довге волосся при значних фізичних навантаженнях має тенденцію перетворюватися на брудні, засмальцьовані патла, і забаганка мами (часто саме мами, а не дитини, як показує практика) стає тягарем для дитини. Ми ж з вами хочемо, щоб наші сини зростали гарними, розумними, мужніми, охайними. І останній аргумент: довге волосся в бойовому мистецтві стає «ахіллесовою п'ятою» для бійця, зайвим місцем ураження, заважаючим атрибутом, зручною перевагою для противника (часто реальний поєдинок починається з захвату супротивника за одяг чи волосся, особливо довге).

Ще варто зазначити, що зачіска, як правило, говорить про характер людини, а також про її соціальний статус, сферу діяльності, належність до певних груп. Коротка зачіска притаманна бізнесменам, службовцям, військовим, інтелігенції, спортсменам. Ділова чоловіча зачіска – це коротка, акуратна зачіска.

Тому питання зачіски в СК «Каскад» є принциповим, що включає в себе фізіолого-гігієнічний, педагогічний, психологічний, естетичний та практичний аспекти. Коротка, акуратна чоловіча зачіска є обов'язковою вимогою для кожного каскадівця. Дівчинка, що займається в клубі, звісно, може носити довге волосся, але на час тренування прибирати його в тугий пучок.